Вроцлав – місто зустрічей. У цьому сенс, у цьому секс, у цьому найважливіша функція цього міста – міста, яке є Європейською столицею культури 2016. Так трапилося, що цьогоріч Львів отримав можливість презентувати себе як повноцінний проект в межах цього важливого статусу, і що там брехати – отримав можливість стати цією столицею – хоча б на секунду, а насправді – бодай на місяць. Про всі офіційні речі уже відомо, а моє завдання – розповідати, що відбувається «за лаштунками» цього проекту.
Я вирішив: для такого формату мені просто необхідно оперувати метафорами. А отже, потребуємо створення власного словника для Львівського місяця. Як то кажуть, не бійтесь заглядати у словник, а краще – заглядайте щодня протягом квітня у цей лексикон, який для вас спеціально створюю я, Лев Краснолюдек.
Починаємо довідник з 1-3 квітня у Вроцлаві:
Арту тут надзвичайно багато. Він присутній всюди – в назвах готелів, хостелів, ресторанів і інших речей. Щоб виграти титул «Європейська столиця культури», треба популяризувати саме це слово, а не так, як люблять у нас – «євро» і «люкс».
Три давно відомих літери, які найбільше характеризують Львів. ГИЧ – це не просто музична формація – це ціле духовне угрупування, яке не можливо вписати в жодні рамки. Музична сила ГИЧа змушує людей танцювати аж до повного падіння у нірвану. Туди і назад, туди і назад.
Демократія – це коли в центрі міста співіснує Львівський місяць, кришнаїти, надувачі бульбашок, польські націоналісти, вуличні музиканти, і прості туристи. Усе це закінчується демонстрацією Комітету Оборони Демократії (що теж означає, що наступає час коли її треба обороняти).
Кожен дипломат є людиною і водночас кожна людина час від часу має ставати дипломатом, аби ефективно співіснувати з іншими. Люблю дипломатів, які залишаються людьми; люблю тих, що можуть поводити себе як панки. Ну і особливо тих, які володіють чудовим музичним слухом – такі завжди можуть не просто допомогти, а ще й наостанок заспівати.
Місце, куди тягне усіх, хто направляється в Європейську столицю культури. Коли наступає темінь, делегація терміново розвертається, і розуміє, що їде в Кам’янець Вроцлавський не просто так, бо GPS накрився. Просто артистам завжди хочеться побачити щось більше, ніж показують простим туристам.
Це майже візитка Яроша. Подейкують що успіх Українського Зрізу залежить від того, як часто Кауфман її одягає. Дехто навіть каже, що Кєпка приїхала раніше, і розпочала монтаж виставки самостійно. На відкритті Кауфман був без Кєпки, бо нашо їй та публічність? Український Зріз, до речі, користується небувалою популярністю у Вроцлаві. Кєпка задоволена!
Умовна лінія, яка пролягає між двома країнами, де при в’їзді українців просять показати гроші, а європейців – просять показати свою терпимість. Насправді, кордон створений не просто так – його мета перезнайомити людей в черзі, дати їм можливість поспілкуватися у спокої. Треба зауважити: завдяки алкоголю для деяких людей кордон проходить взагалі непомітно.
Кава на пісочку, канапка з квашеним огірком, ковалі, що грюкають в такт усім, хто проходить повз. Так, справді – тут кують метал. Грає українська музика. Найбільше всім подобається пісня «Їхав Коза за Дунай».
Звичайно, у кожного українця мусить бути свій рідний Москаль. Москаль допомагає шукати загублені куртки, забирає забуті свірєлі і саксофони, пояснює митникам, навіщо тут стільки халви, і чому вона перемішана з поліграфією, музичними інструментами і т.д. Рано чи пізно Москалю все ж вдасться переконати якогось мастодонта української літератури видати спільну книжку. На противагу французькому легіону, книжка називатиметься «Український легіон».
Параноя час від часу охоплює всіх. Але існує окремий вид параної – загубити свій інструмент. Але і тут є добрий і вище вже згаданий антидот – алкоголь. Після правильної дози параноя тромбонова зникає настільки швидко, що головне потім не забути, де ти сам сховав власний інструмент.
місце у клубі «Під клепсидрою» (серед місцевих – клуб «Проза»), навколо якого концентрується найбільша кількість людей, які ігнорують гасло «Куріння вбиває». У ній можна зустріти українських студентів, дипломатів, організаторів, власника і бармена, поляків, британців і білорусів. Створюється відчуття аеропорту, де є всього один рейс – «Вроцлав-Львів»
Share This:
