Ще один міфічний персонаж Львівського місяця. На неї працюють усі спеціальні вроцлавські гноми, у яких замість рук печатки. Вони також дуже обізнані в рахунках, логістиці, купівлі квитків, і всіх інших незамінних речах. Ввечері, завдяки певним маніпуляціям, Агата Етажова перетворюється просто на Агату. Її хочеться обійняти і сказати: «Агато, Агато, ходи-но до тата»

До Вроцлава Ірена так і не долетіла. По прибутті з Парижу, на пересадці у Варшаві, у літаку відчули запах диму. Впевнений, що це не просто так, адже наша прима має настільки гарячу енергетику, що може загорітися усе навколо. Завдяки сучасним технологіям спраглі фанати творчості могли поспілкуватися з Іреною по скайпу, прямо з аеропорту Шарль-де-Голль.

Вулиця, на якій знаходиться резиденція Львівського місяця. Влаштований будинок таким чином, що вийти з резиденції після півночі надзвичайно складно - сходів немає, є лише ліфт. Саме тому деякі особливо насичені мистецьким духом відвідувачі часом по півгодини не можуть покинути зачарований ліфт – на усіх поверхах при відкритті ліфта їх зустрічають зачинені двері.

Ковалі, які працюють на Львівські вуличці – це найрадикальніше крило нашої делегації. Радикалізовуються вони під вечір, коли людей меншає, а радості більшає. Кульмінацією стає нічне гуляння з мангалом, шашликами і усім іншим. Коли запитаєте їх, як реагує поліція – вони відповідають: «Вони вже як чують українську мову, то розвертаються і йдуть в іншу сторону».

Вроцлав не тільки місто зустрічей, а й місто корків. Як пояснив мені один місцевий таксист, створення корків – це певна політика місцевої влади, результатом якої має стати міграція мешканців з персональних авто в екологічний громадський транспорт, наприклад, трамвай. Попри розумну систему керування світлофорами, все ж не зрозуміло, чому у місті з такими широкими вулицями так багато корків.

Це коли до Влодка Кауфмана звертаються з проханням провести кураторську екскурсію для делегації з Санкт-Петербургу, і Влодко погоджується. Попри всі побоювання, музейники виявляються опозиційними до діючої російської влади. І саме тому Кауфману не треба згадувати, як він був чемпіоном Казахстану у греко-римській боротьбі серед юніорів. Навіть кєпку вдягати не довелося.